?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Next Entry
Про багатство значень деяких "православних брендів"
паломництво, Єрусалим
prbohdan_ohulch
   Усяка помітна подія (якою був візит патріярха Кирила) дає багатомірний інформаційний привід, центром якого є смисловий месидж. Месидж - це лаконічно сформульований словесний образ, послання. Такими смислами в останньому візиті були "Єдність" та "Свята Русь".
  Спробуємо розгорнути думки, які виникають як реакція на ці месиджі.
   Там, де двоє зустрічаються, спілкуються - чи двоє персон, чи дві сутності - є завжди щось для них спільне (инакше спіл-кування не було би), але і щось різне - чим ці дві сутності цікаві одна для одної. Якби не було б відмінности, то і спілкування як зустрічі иншого й иншого не мало б місця.
  Що було спільного - ми наче почули: Свята Русь.
  А що це?
  Безумовно, в нас має бути пошана до своїх предків та до того, що вони зробили. До речі, без-особово-божні (не молилися особистому Богу), але релігійні стародавні китайці вірили в Небо, в яке входили, за цими віруваннями, предки - які вище й більше сучасників та мають силу їм допомагати. Жили ці предки в Золотий Вік. Може, під "Святою Руссю" маємо на увазі цих предків?
  Якщо ж брати суто історичний контекст, то умовний Золотий вік тривав  (з чималими прогалинами) від Ярослава Мудрого по Володимира Мономаха (1019-1125). А "Срібний вік" у культурі, але не в політиці закінчився розгромом Києва Андрієм Боголюбським у 1169 р. Після цього "корінна" Русь (тобто більша частина сучасної Наддніпрянської та Поліської України), за винятком західних земель, дуже мало продукувала нових величних храмів та инших витворів культури.
  Отже, говорячи про Святу Русь як НАШЕ надбання, ми маємо усвідомлювати певну ідеалізацію.
  Тепер розглянемо, що ж таке Свята Русь з иншого, тобто російського боку.
  В даних словесних образах поняття "Святая Русь" часто поєднується з "необ'ятними просторами". Тобто, під Св. Руссю росіяни традиційно мають на увазі Російську імперію. Як пише сучаний популярний московський автор: " Они (подвижники) своими подвигами и молитвами расширили необъятные просторы Святой Руси до одной шестой части суши". Для таких росіян мірою святости є площа. Чим більша площа їхньої або иншої країни - тим більше святість (я, звісно дещо утрирую). Аде суть така: найбільш поширене бачення Православ'я у Москві як нерозривноі ланки у тріяді Православіє-Самодержавіє (чи "великая Россия")-народность та традиційне українське сприйняття Православ'я суттєво відрізняються. Тому з "Єдністю" не все так просто.