Previous Entry Share Next Entry
Як розмовляють чехи і поляки – мандрівні враження.
паломництво, Єрусалим
prbohdan_ohulch
Довелося проїхати через Чехію і Польщу. Ось деякі враження-міркування.
Два близьких народи. Дві західно-слов’янські мови, які живі (решта – ні, хіба що словаки, мова яких - надзвичайно близька до чеської, літературні терміни практично один до одного) і мають перспективу на майбутнє. Але, при всій близькості, є і суттєва різниця.
В чому вона? Не маю стільки досвіду спілкування, щоб  говорити про національні характери. Тому – просто мовні спостереження.
Чехія – західний ареал европейського слов’янства. Вона з північного заходу, із заходу та півдня оточена німецькомовними територіями. Тому чехам майже з початку їхньої історії доводилося ставити гради («Пражський град» – центр міста, Карлів Град і ще багато усяких градів), тобто відгороджуватися від чужинців, часто не дуже проханих. До речі, етимологи виводять слово «чех» від «четник», «чота», тобто «гурт озброєних людей».
Поляки ж освоїли «поля», тобто широкі, плоскі простори, не зайняті людьми («поляк» - етимологічно мешканець поля). Їм протягом першого періоду своєї історії майже не треба було огороджуватися, більш того, вони до часу успішно взаємодіяли з німцями і проводили широку експансію на схід.
Як це проявилося у мовах? Чеська мова – «шелестяча», в ній майже не чути дзвінких звуків. Коли їдеш у празькому трамваї, неначе багато хто розмовляє, але мовлення навколо тебе нагадує тихий звук потічка або обертання вентилятора :) .
А як їдеш у автобусі з поляком – навіть якщо у ньому один поляк – то весь автобус чує розмову поляка. З такими соковитими носовими «ен», «он». І ця відкритість, широта  поляків може бути такою соковитою і життєрадісною (хоч і інших, історичних прикладів, коли вона поєднується із гоноровою самовпевненістю, ми знаємо немало…).
А у чехів «шелестяче» мовлення поєднується із внутрішнім простором, захищеним «градовою» ментальністю. І ця градовість проявляється в архітектурі, іграшках та внутрішній цільності, цілеспрямованості та раціональності. Чехи – найбільш «німецькі» слов’яни… До речі, з найвищим серед слов’ян рівнем життя. Але, і, що сумно, з найнижчою релігійністю (деяким виправданням є вагомі історичні події – тривале історичне протистояння чехів з усією католицькою Европою, внаслідок чого була викоренена релігійна пасіонарність народу).


?

Log in

No account? Create an account